Мій сайт

Р  О  Б  О  Т  А

на Всеукраїнський  дитячий літературний конкурс  «Захистимо країну від лиха»

на протипожежну та техногенну тематику

Номінація:  «Художній  твір (казка)»

 учня  8 – А класу   Лисакова  Дениса

Будьте обережні із вогнем

Жила  собі  дівчинка Маша. Пішла вона якось до лісу назбирати малини   на  варення  та  й  заблукала. Стала вона дорогу додому шукати, але все було марно:  куди б вона не пішла -  навкруги   був тільки   ліс.  Довго  блукала  дівчинка, аж поки   привела  її лісова стежка прямісінько до хатинки, що стояла біля озера.

 Маша  дуже здивувалася:  «Звідки тут,  серед лісу,  взялася та хатинка?  Піду  подивлюся».  Підійшовши  ближче,  вона побачила, що у домі нікого не було,   проте  двері   були відчинені.  Тож  Маша вирішила зайти в хатинку  й  роздивитися, що там і до чого. 

А  жили в тому  будиночку  Цап,  Півень,  Ведмідь та маленький Кролик.  Але на той час їх не було вдома,  бо всі вони пішли на роботу. Адже  й  у лісі  треба якось виживати,  готуватися  до довгої холодної  зими.  

         Тим часом  Маша,  чекаючи господарів,  спочатку погралась іграшками,  потім почитала книжку,  аж тут їй захотілося їсти.  Вона підійшла до пічки,  взяла сірники й розпалила вогонь, щоб приготувати  собі щось смачненьке.

Дрова швидко запалали, та дівчинка, поспішаючи,  була не дуже обережна, тому поклала їх близько до краю. Маша  ж вирішила, поки варитиметься каша,  піти помилуватися озером, тож  навіть не помітила,   як  одна іскринка вилетіла з пічки  та впала на килим.   Килим   спочатку тлів, а потім   загорівся, за ним спалахнули  й занавіски.   Тільки тоді дівчинка   помітила , що в хатинці все палає,  й  дуже злякалася.  Адже мама їй казала, що вогонь може бути дуже небезпечним.  Та, на жаль,  Маша тільки тепер зрозуміла правдивість її слів.

         На щастя,  в цей момент повернулися додому звірі.  Цап кинувся гасити вогонь водою,  та нічого не виходило,  Півень та Ведмідь намагалися загасити  вогонь  ковдрою.   Однак   вогонь розгорався  все  більше й більше.  І лише маленький  Кролик згадав, що при пожежі потрібно дзвонити за номером «101».  Тож  він викликав пожежників,  і вже за кілька хвилин ті  були на місці  й   швидко загасили  вогонь.  Всі дуже хвалили маленького героя,  який в такий момент не розгубився.   І  хоча  хатинку  потрібно  буде ремонтувати, але  вогонь  не  встиг перекинутися на ліс, тож  великої шкоди вдалося уникнути.

 Мчсники відвезли  Машу додому, а по дорозі пояснили їй,  що сірники  - це не іграшки. А значить дітям їх брати не можна., бо можна наробити великого лиха.

         Розповіли пожежники й про те, що завжди слід пам’ятати  найважливіші номери телефонів,  які слід знати і  дорослим, і дітям. 

         Пережиті пригоди  так налякали дівчинку, що вона  на все життя запам’ятала цей урок і завжди казала:  «Будьте обережні із вогнем!»

Р  О  Б  О  Т  А

на Всеукраїнський  дитячий літературний конкурс  «Захистимо країну від лиха»

на протипожежну та техногенну тематику

Номінація:  «Художній  твір (оповідання)»

   учениці  5 – Б класу   Семенової  Анастасії 

Про  канікули

          Хто з вас не любить  канікули?  Канікули – це час, коли в тебе багато вільного часу й ти можеш займатися тим,  що тобі найбільше подобається.  Час, коли ти можеш спілкуватися з друзями,  купатися,  засмагати,   мандрувати.  Тож канікули – це найщасливіший  час, який тільки може бути в дитини.   Та  як би там  не було, а й на канікулах потрібно  не забувати про певні правила безпеки, щоб потім  спогади про канікули  не затьмарювалися іншими не зовсім приємними спогадами.  Поясню,  про що це я.

 Одного разу  мої  гарні знайомі   Дмитрик,  Віктор та Роман вирішили відпочити на природі.   Погода була спекотна,  тож хлопчики вибрали гарну галявину,  неподалік від озера,    розвели  на ній вогнище, щоб напекти картоплі, а  самі  пішли купатися.  Подув вітер,  жаринка потрапила на  суху травичку,  а потім перекинулася на сухе дерево.  Почалася пожежа.  Хлопці не панікували.  Дмитрик  відразу викликав аварійно-рятувальну службу, подзвонивши за номером «101».  Він докладно пояснив, де саме почалася пожежа. 

         Віктор та Роман теж не розгубилися,  вони  намочили свій одяг, одягли його й почали  гасити низову пожежу,  тобто намагалися  потушити  лісову підстилку.  Дмитрик  гілками збивав  полум’я з дерев.  Віктор заливав його водою  із  пляшки, а Роман намагався засипати його ґрунтом.  Важко доводилося хлопцям.  Вже  все тіло було в них у опіках, та вони не помічали цього, бо розуміли,  якої шкоди вони наробили своїм недбальством.

         Через деякий час до них врешті змогли дібратися пожежники й загасити вогонь.  Вони відвезли  хлопців до лікарні для  надання допомоги  при опіках.   Ці опіки ще довгий час нагадували їм про цю подію.  А ще Дмитрик, Роман  та Віктор до кінця канікул більше не могли ні купатися, ні засмагати.  Тож канікули були зіпсовані  остаточно.  Ще й не один  раз довелося їм вислухати від дорослих  про  необхідність обережного поводження із вогнем та про їхню  безвідповідальність.  Та що тут поробиш:  що заслужили, то  заслужили.  

         Отже,  канікули – це справа відповідальна!  І провести їх потрібно так, щоб і самому було  що пригадати  й іншим  шкоди не  наробити.

Одна година  мого життя

                        Ми з братом дуже хотіли собаку.

                       Одного  разу  зранку  дідусь  поїхав  до  села. Ми пішли його зустрічати. І ось він дав нам торбинку.  Вона була важка, та ми донесли її    додому.  Аж   тут вона   почала ворушитися,  і звідти  вилізло маленьке  цуценя. Воно було чорне,  наче  вугілля, а очі в нього сяяли, як зорі.

                       Ми були дуже здивовані і водночас дуже раділи новому другу.

5 – Б кл., Жолудєва Настя