Мета: виховної години: Закріпити у школярів знання і навички елементарних правил поведінки та етикету; формувати вміння аналізувати свої навички та вчинки інших.
Обладнання: слова ввічливості (на дошці прикріплені), плакати:, «Це можна робити в школі» та «Цього не можна робити в школі»,
Форма проведення: гра-диспут
«Ніщо не коштує так дешево і
не ціниться так дорого, як ввічливість».
М. Сервантес
Слово вчителя. Сьогодні ми з вами поговоримо про ввічливість, а щоб розмова була відвертою, створимо в класі атмосферу довіри й взаємоповаги. Досягти цього можна, зокрема, посилаючись на «Правила розмови»:
1. Якщо хтось говорить – слухай.
2. Кожний говорить по черзі, а не всі водночас.
3. Якщо хочеш висловитись, підніми руку.
4. Не перебивай того, хто говорить.
5. Не смійся, коли хтось говорить (за винятком, якщо хтось жартує!)
Притча про доброту і ввічливість
Одного разу до вчителя бойових мистецтв прийшов юнак і попросив дозволу навчатися в нього.
— Навіщо тобі це? — запитав майстер.
— Хочу стати сильним і непереможним.
— Тоді стань ним! Будь добрий з усіма, ввічливий і уважний. Доброта і ввічливість принесуть тобі повагу інших. Твій дух стане чистим і добрим, а значить, сильним. Уважність допоможе тобі помічати щонайтонші зміни, це дасть можливість уникати зіткнень, а значить, виграти поєдинок, не вступаючи в нього. Якщо ж ти навчишся запобігати зіткненням, то станеш непереможним.
— Чому?
— Тому що тобі ні з ким буде битися. Юнак пішов, але через декілька років повернувся до Учителя.
— Що тобі потрібно? — запитав старий майстер.
— Я прийшов поцікавитися вашим здоров'ям і дізнатися, чи не потрібна вам допомога. І тоді Учитель узяв його за учня.
Питання до учнів:
— Що ж таке ввічливість? (Це моральність, прояв поваги, готовність зробити послугу.)
Ввічливість — моральна якість людини, для якої повага до людей є повсякденною нормою поведінки і звичним способом поводження з оточуючими.
Висновок. Отже, ввічливість – це мистецтво спілкування.
Я думаю,що ви погодитесь зі мною, що не лише дітям, а й дорослим хочеться, щоб їх друзі, рідні ставилися до них уважно, по-доброму, завжди любили та поважали. Але весь секрет у тому, що тільки до ввічливої людини, вихованої та доброї, люди ставляться саме так. І бути ввічливим зовсім не важко. Тому, що ввічливість проявляється як у вчинках, так і в словах. Неважко бути охайним, причесаним і вмитим, а також неважко допомагати вдома старшим, чи говорити ввічливі слова, які ми називаємо чарівними. Людей, які їх постійно вживають, називають ввічливими, чемними. Чемна людина всім приємна, бо вона приносить втіху і гарний настрій
Отже, ми проведемо своєрідний «турнір» ввічливості і визначимо, хто у нас є найввічливішим.
1. Подумайте, у яких вчинках проявляється ввічливість людини? Важливим показником ввічливості людини є її вміння вітатися. У світі існує багато форм різних привітань.
Можливі відповіді: а) Жителі Тібету, наприклад, вітаючись, знімають свій головний убор правою рукою. Ліву руку вони закладають за вухо і висовують язика.
б) Європейці обмежуються, як правило, тим, що піднімають шляпу і роблять легкий уклін .
в) У японців для привітання застосовуються 3 види поклонів: найнижчий, середній (30°) і легкий (15°).
г) Жителі Китаю та Монголії вітаються словами: «Ваша худоба здорова?»)
Люди, зустрічаючись, у різній формі різними способами бажають один одному доброго ранку чи дня, здоров`я, добра і благополуччя.
Давайте перевіримо, знаєте ви основні правила таких привітань.
2. Хто вітається першим
- чоловік чи жінка?
- Молодший чи старший?
- Керівник чи підлеглий?
- Учень чи вчитель?
3. Які ви ще знаєте способи привітання ?
(Можливі відповіді: Чоловіки завжди встають, вітаючись з жінками, жінки—вітаючись із жінкою чи чоловіком похилого віку)
4. А коли встають учні?
(Можливі відповіді: в присутності вчителя, директора).
5. Зустрічаєте вчителя, що викладає в сусідньому класі, але ви не знайомі з ним. Чи потрібно вітатися?
(Можливі відповіді: обов’язково).
6. Розмовляють два вчителі. Учневі потрібно звернутися до одного з них. Як це чемно зробити?
(Можливі відповіді: Вибачте, будь-ласка…..).
Але людина може показати свою ввічливість як вчинками, так і словами, вони допомагають нам у цьому. Давайте розглянемо такий випадок : заходить вчитель до класу і не вітається з учнями, а відразу говорить: "Сіли, відкрили зошити і пишіть". Звичайно, ви подумаєте, що у людини поганий настрій або вона погано себе почуває. Хоча, часто ви самі вітаєтеся з вчителями по інерції, не задумуючись над значимістю привітання.
Або ще такий випадок. Ти стоїш на перерві та розмовляєш з друзями. Аж раптом тобі хтось боляче наступає на ногу. Ти розсердився, готовий полізти у бійку та раптом чуєш: "Вибач будь-ласка. Мені дуже прикро, я не хотів зробити тобі боляче". Злість зразу пройшла і ти несподівано відповідаєш: "Та нічого, буває". Зразу пройшла біль та образа. Правда буває таке? Значить, потрібні ввічливі слова. Ми бачимо, яку велику силу вони мають. І таких випадків можна навести безліч.
Пропоную вам кілька ситуацій для обговорення:
1. Дочка йде на день народження до однокласниці. Приміряє дуже
красиве та модне плаття.
- "Одягни плаття простіше" - говорить мама.
- "Але чому ?" - запитує дівчинка.
2. В електричці жінка розгорнула порцію морозива. Через хвилину обгортка білою плямою "прикрасила" підлогу під сидінням.
- "Невже і вдома робите так само ?" - запитала сусідка.
- "Електричка не дім, - відповіла та. І всі так роблять. Подивіться: всюди за сидіннями все забито сміттям. А що, хіба у вікно викидати ? По-моєму, так прибирати складніше".
Запитання: Чи переконала вас жінка у своїй правоті.
3. Мене запросила на день народження подруга. Гостей було багато, їй подарували багато подарунків - дорогі сувеніри, прикраси. Я подарувала книгу. І ...... залишилася без подруги.
Вона відвернулася від мене, їй не сподобався мій подарунок. Як мені бути ?
4. Двері у тролейбус відчинилися. І поки пасажири виходили, один хлопчик прошмигнув у тролейбус і плюхнувся на вільне місце.
- Мамо! - прокричав він до молоді ще жінки, яка зайшла слідом - скоріше Іди сідай!
«Це ж треба молодець який, як він про маму турбується». « Правильно, синку так і треба. Щастя такого сина мати», - сказала жінка, яка сиділа поруч. Мама хлопчика відповіла ввічливою посмішкою. А хлопчик під поглядами дорослих злегка почервонів. Але не всі дивилися схвально.
Жінка похилого віку з важкою сумкою у руках, за яку спритний синок щасливої матері виявився спритнішим, зі смутком дивилася у бік. (Поміркуйте над цією ситуацією )
5. Їхали хлопці років по дванадцять. Сиділи і жваво обговорювали фільм, який щойно подивилися. Фільм про війну:
- "А наш гранатою р - раз! І тому бац !!! Ну, наші молодці! ". А поруч стояв сивий чоловік з орденськими планками на піджаку. Стояв, бо всі місця були зайняті. Хлопці бачили ветерана, але вдали, що не помічають його.
- "А наш з кулемета та-та-та... і"
Пропоную розглядають такі випадки:
1. Якщо ви увійшли в автобус із задньої площадки і побачили, що біля передніх дверей стоять ваші товариші, чи потрібно вітатися з ними?
Відповідь: Якщо вас помітили, то не обов'язково кричати. Слова замінять жести та міміка. Потрібно посміхнутися та зробити невеликий кивок головою.
2. Зустрічаєте ви людину часто: мешканця свого будинку, вчителя, який викладає в сусідньому класі, але ви не знайомі з ним. Чи треба вітатися?
Відповідь: Обов'язково.
3. В коридорі у школі стоїть ваш класний керівнику колі інших вчителів. Вони розмовляють між собою. Ви підходите і кажете: "Наталю Вадимівно, вас там шукала вчитель математики і просила, щоб ви зараз зайшли до неї." (Обговорити ситуацію ).
4. Директор школи стоїть у колективі вчителів. Ви проходите повз них і вітаєтеся з одним директором. Чи правильно ви вчинили ? ( Обговорити ситуацію).
Добре, продовжуємо. Я зачитаю речення, а ви повинні показати, де правильно поступають діти, а де - ні.
- *Дайте мені хлібину -, звертається хлопчик у магазині до продавця(-)
- *Вибачте, будь ласка, я штовхнула вас ненавмисне, - каже дівчинка у автобусі.(+)
- *Покличте до телефону Марину.(-)
- *Я трохи порвала цю книгу, підклейте її самі,- каже дівчинка до бібліотекаря.(-)
- *Люба бабусю! Я з задоволенням тобі допоможу.(+)
Розумні люди придумали загальні правила, як себе поводити. Давайте ознайомимося із ними:
Правило 1. Уяви, що поруч з тобою завжди є людина, яку ти безмежно поважаєш, на яку хочеш бути схожим або яку кохаєш, і що ця людина бачить кожен твій вчинок. І подумай, чи дозволиш собі в присутності дівчини сьорбати борщ, ніби зачерпалкою, або колупатися в носі.
А взагалі старовинна англійська мудрість відзначає, що джентльмен лише тоді джентльмен, коли наодинці сам із собою бере цукор до кави щипчиками.
Правило 2. “Завжди і за будь-яких обставин володій собою”.
Не варто гепати черевиком об стіну, якщо обірвався шнурок. І не личить джентльменові ненавидіти бабусю, якій тільки-но поступився місцем в автобусі, лише власне здоров‘я і настрій зіпсуєш. Як казав Шекспір, не надто розпалюйте піч для своїх ворогів, інакше самі в ній згорите.
Правило 3. Не слід чекати, доки з вами привітається людина. Пам`ятайте: першим вітається вихованіший. Тож давайте постійно доводити собі та оточуючим, що ви - вихована людина. Але є деякі виключення з цих правил: хто заходить у кімнату, першим вітається з присутніми, а той, хто виходить, - першим прощається з людьми, які залишилися у приміщенні.
А зараз ми спробуємо скласти свої правила поведінки, яких би ви хотіли дотримуватися в школі. Запишіть їх у своїх зошитах, а ті пункти, які співпадуть, або найбільше нам сподобаються, ми запишемо в загальні правила поведінки на плакати.
«Це можна робити в школі» «Цього не можна робити в школі»
1. Вітатися. 1. Штовхатися.
2. Звертатися на ім’я. 2. Лаятися.
3. Усміхатися один одному. 3. Битися.
4. Дружити. 4. Ображати один одного.
5. Говорити тільки правду. 5. Бігати.
(плакати прикріплюються на дошку)
Ось наші правила, нами придумані. Мені залишається тільки побажати: дотримуйтесь цих правил, успіхів вам.
Отже, ви знаєте один одного уже 5 років. Але я впевнена, що ввічливі слова ви говорили один одному дуже рідко. Ви погодитесь зі мною, що кожній людині приємно, коли їй говорять компліменти або просто хороші, приємні слова про її зовнішність, риси характеру. То давайте сьогодні скажемо один одному такі приємні слова. А допоможе нам у цьому ось така дитяча іграшка. Але ми повинні дати їй ім’я (діти дають ім’я іграшці).
(Вчитель дає першим іграшку дитині і говорить приємні слова, іграшка обходить всіх дітей і повертається до вчителя).
Підсумок:
Будьте завжди ввічливими, чуйними і уважними. Пам’ятайте, що «ніщо не дається так дешево і не коштує так дорого, як ввічливість». Даруйте людям ввічливі слова і в нагороду ви справді побачите «добру посмішку на кожному обличчі».
Для підготовки виховної години використані матеріали з інтернету
|