Вчитель: У нас сьогодні ніби свято,
Гостей зібралося багато.
Ану ж на них ви подивіться
І веселенько посміхніться,
І привітайте їх у нас,
Що завітали в добрий час.
Надворі осінь… Роботи на полях майже завершені, і люди стали частіше зустрічатися , спілкуватися. І в нас сьогодні відбудуться сільські посиденьки. На цих посиденьках сходяться сусіди, родичі, друзі. Старші люблять згадувати свої молоді літа: як вони розважалися, в які ігри гралися, яких пісень співали. А до розповідей ще й дотеп якийсь докинуть, прислів’я народне чи приказку, казку.
(Стукають у двері. Заходить дідусь Панас та бабуся Параска, вітаються з усіма).
Учні: Добрий день, дідусю!
Добрий день, бабусю!
Бабуся: Добрий день, наші внучата,
Хлопчики та дівчатка!
Учень: Бабусю, дідусю, а звідки ви оце йдете?
Дід: Та оце йдемо ми з бабусею з базару.
Купив бабці хустку, черевики, спідницю.
Прибрав її як молодицю.
І вам приніс гостинчики:
Казочку і бубликів в’язочку.
Бабуся: А чи знаєте ви, дітки, казку про Попелюшку?
Учні відповідають.
Дід: А тепер скажіть, де взялася ось та золота карета, на якій
Попелюшка поїхала на бал?
Учні відповідають.
Учениця: А спробуйте відгадати такі загадки:
- Ходить по городу, великого роду.
Ноги - як лопати, а сліду не знати.
(Гарбуз)
Учень:
- Ліз мартин через тин, сам переліз,
А голову на тину лишив.
(Гарбуз)
Учениця:
- Без рук, без ніг, а виліз на пліт.
(Гарбуз)
Учень:
Йшов городом та й загруз,
Бо насіння стільки має.
Що аж боки роздимає.
Через те й загруз…
(Гарбуз)
(Заходить до світлиці гарбуз.)
Гарбуз: Розступіться, розступіться, пани добродії. Лежу на городі,
боки вигріваю. Прислухався – за городом пісню співають,
жартують.
Вдарю й собі в закаблуки!
- Що за оказія сталася тут,
Що веселиться весь чесний люд?
Вчитель: Дав нам Бог урожай щасливо зібрати. А нині зібрались на
погостини, щоб пожартувати, повеселитись, почастувати
гостей, чим бог пошле.
Гарбуз: Гарний, господине, маєш звичай,
А ще кращий в городі врожай.
Буде смачнішим твоє частування,
Як прийде з грядки капуста-пані,
Морква, петрушка, часник вусатий,
Весь мій рід городний багатий.
Вчитель: Клич до гурту всю родину
У веселу час-годину!
До класу заходить вся гарбузова родина. Інсценізують українську народну пісню "Ходить гарбуз по городу").
"Ходить гарбуз по городу"
(народна пісня)
Ходить гарбуз по городу,
Питається свого роду:
Всі родичі гарбузові?
Обізвалась жовта диня,
Гарбузова господиня:
Всі родичі гарбузові.
Обізвались огірочки,
Гарбузові сини й дочки:
Всі родичі гарбузові.
Обізвалася морквиця,
Гарбузовая сестриця:
Всі родичі гарбузові.
Обізвались буряки,
Гарбузові свояки:
Всі родичі гарбузові.
Обізвалась бараболя,
А за нею і квасоля:
Всі родичі гарбузові.
Обізвався старший біб:
Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові.
Ой гарбузе, ти перістий,
Із чим тебе будем істи?
- Миска пшона, шматок сала –
От до мене вся приправа.
Вчитель: З пісні "Ходить гарбуз по городу" виходить, що до
гарбузової родини входять: морква, буряки, квасоля, біб. Але
чи це так насправді? Як ви думаєте? А допоможуть нам у
цьому розібратися самі овочі з гарбузової грядки.
Учень: Ходить гарбуз по городу
Та й шукає свого роду.
Сотні літ він журиться.
Бо не знає, як він зветься.
Баба й дід розповідали:
Бабуся: Перси "гарбузом" назвали
Не його, а жовту диню.
Гарбузову господиню!
Учениця: Любі овочі, допоможіть,
Щиру правдоньку скажіть.
Морква: З назвою "гарбуз" вийшла кумедна історія. У персів було
слово "харбуза", у половців "харпуз", у кримських татар
"карпуз", а у слов’ян, тобто у нас і наших сусідів – арбуз,
гарбуз.
Якби ми запитали нашого шановного гарбуза, що
означає у персів слово "гарбуза", він би не зізнався нізащо.
Це образлива назва, тільки ніхто про це не знає – і ви не
кажіть нікому.
Так от, слово "гарбуза" у персів складається з двох
слів, які перекладаються так: "ослячий огірок".
А найближчий твій родич ось хто:
Як гарбуз товстенький,
Кольором зелений,
А солодкий наче мед..
Відгадаєш цей секрет?
(Кавун)
Гарбуз: Щось важкувата загадка! Діти, допоможіть мені.
Учні відповідають.
І справді! Він по формі на мене схожий, тільки зелений.
Огірок: До родини гарбузів належать ще й такі овочі, слухай:
Ми зеленої всі масті.
Всі довгасті, всі смугасті,
Прив’язали нас на грядках
На зелених ланцюжках.
Гарбуза ми сини й дочки,
Як нас звати?..
(Огірочки)
Диня: Я на грядці сонцем сяю,
Родичів багато маю
Гарбузову господиню
Усі знають. Хто я?..
(Диня)
Вчитель: Діти, повторіть, будьте ласкаві, дідусеві, хто ж належить до
родини гарбуза? А то він старий і щось погано чути став.
Учні відповідають.
Картопля: А от бараболя, тобто картопля, ніякого відношення до
родини гарбузів немає. Її родичі – помідор і паслін.
Родич морквиці – звичайний буряк.
А родичі квасолі - горох та біб. Їхня родина так і
зветься бобові.
Морква: Вчені ходили і їздили, поки позбирали всіх родичів
гарбузових. А попоїздити довелося багато, бо родина
гарбузів розкотилася по всьому світу: є гарбузи і в Африці, і
в Америці, і в Індії. Які ж вони різні! Є серед них рослини,
схожі на траву, а є навіть невеликі дерева!
Учень: Я знаю, що гарбузи живуть серед людей з давніх-давен.
Вони були і їжею, і посудом, і "складом" для зерна.
Серед родини гарбузів є не лише такі, до яких ми
звикли – круглі або довгасті. Є й схожі на грушу, і на
пляшку, і на яйце.
Учениця: А ось у Новій Зеландії живе стародавній народ маорі. У
легендах цього народу розповідається, що ті гарбузи, з яких
маорі роблять посуд, їм дав сам Бог. Тому до гарбузів люди
ставляться з великою пошаною: день, коли гарбузи садять, - у
них святковий. Вони співають і танцюють, прославляючи
бога і його подарунок.
Бабуся: А чому ви не розповідаєте, які гарбузи вирощують у нас, в
Україні?
Дідусь: А то добродій гарбуз образиться й піде з наших гостин.
Учень: Із-за гір, з-за океанів,
І у різний, звісно час,
Овочі найвищих станів
Прибули ото й до нас.
Полюбилась їм нівроку
Українськая землиця.
Й поселилися без строку,
Стали жити і плодиться.
Людям нашим пособляти
І в достатку, і в біді,
Навіть стали лікувати
До них з серцем лиш прийди.
Учениця: А ви знаєте, що гарбуз – ягода?
Дідусь: Як це – ягода?
Учениця: А отак! Ботаніки вважають, що гарбузи – найбільші у світі
ягоди. Деякі з них важать 100 кілограмів і відвідують
виставки. Найбільші із них демонструвалися у 1986 році і
важили 314 кг.
Учень: У на в Україні вирощують гарбузи столові, кормові й біля
людських осель - декоративні.
Кормові сорти використовуються для годування худоби.
Із столових можна приготувати безліч страв. Декоративні
гарбузи прикрашають наше житло.
Учень та учениця (по черзі):
На городі – дружній сміх.
Є чому радіти:
Велетенські гарбузи
Виросли за літо,
Крекчуть хлопці: охо-хо!
Де позичить сили?
До подвір’я одного
Ледве докотили…
Поки пхали той гарбуз,
Мов важку колоду,
Поспадали й картузи
Посеред городу.
Вчитель: І що нам з тим гарбузом робити? Кого б поспитати?
Інсценування. Виходять дівчина і хлопець з гарбузом.
Дівчина: Стецько! А що то ти несеш?
Стецько: А це Уляна втеребила мені гарбузяку. Казала, що каші
наварить, а сама пропала, як булька на воді. А може, ти
мене, Галю, почастуєш чимось смачненьким, то я до тебе
посватаюсь.
Дівчина: Посватайся, Стецю, посватайся, то ще одного гарбуза
отримаєш.
Стецько: А ти дівка образована?
Дівчина: Образована.
Стецько: А в заморських краях бувала?
Дівчина: Бувала, Стецю, бувала.
Стецько: А що там варять, їдять?
Дівчина: На Кавказі – шашлики,
А у Штатах – гамбургери.
Але щось не вистачало,
Їжі там було замало
І приснилася мені
Каша, варена в печі.
Стецько: А ще й салом можна затовкти ту кашу. Я б весь баняк враз
"Зметелив би". А ти кашу варити вмієш?
Дівчина: Авжеж, Стецю, вмію. Особливо з гарбуза.
Стецько: Ось така дівчина мені підходить. То я буду свататись.
Дівчина: Стецю, та у тебе не всі вдома.
Стецько: То я побіжу ж їх позбираю.
Вчитель: Про яку народну традицію йшлося в цій історії?
Учні відповідають.
Учень: А ви знаєте, як полюбляють гарбузи наші вітамінні заводи?
Каротину в гарбузах удвічі більше, ніж у моркві.
Учениця: Люблять гарбузи й кулінари. Суп-пюре, котлети, фарш,
пудинг, джем, тістечка тощо. З гарбуза можна приготувати
більше тридцяти страв. А якщо додати гарбуза до тіста, то
воно матиме красивий золотавий колір.
Вчитель: Любі діти! Бачите, скільки цікавого ми сьогодні дізналися
про гарбуза. А мені згадалася смачна каша з гарбуза, яку
варила моя бабуся. Ось і ви прийдіть додому й попросіть
маму, щоб вона зварила ваш гарбузову кашу. Адже вона не
лише смачна, а й дуже корисна!
Їжмо кашу, родино,
Щоб нам жито родило,
І житечко, і овес,
Бо ж зібрався рід увесь.
Їжмо кашу, родино,
Щоб нам т жито родило,
І житечко, і ячмінь
Щоб було нам жить смачній! |